Українське телебачення прямує до виборів

В Україні буде ще один інформаційний канал – Прямой (Прямий). Він збере в свою команду багато людей, яких глядачі знають через участь у ефірах інших каналів – від 1+1 до 112-го.

Саме зі 112-м вони і збираються конкурувати за аудиторію. Правда, чим саме збирається перемагати новий прямий канал із інтерв’ю, що днями вийшло на сайті Телекритика, не дуже зрозуміло. Поки що головною відмінністю від конкурентів є мінімум часу, який витрачено на створення нового каналу. Хоча раніше телеканали просто не привертали уваги до підготовчого процесу. Вперше всі, хто хоче, можуть стежити за процесом підготовки до першого ефіру, який очікують 24 серпня.

Інформаційне мовлення в Україні стало зручним виходом для тих, кому вкрай була потрібна присутність в телевізійному ефірі, але грошей на повноцінне телебачення не вистачало. Інформаційний канал використовує дешевий контент, який поширюється в онлайні, безкоштовне відео іноземних каналів і додає до цього безкоштовний коментар від маловідомих людей, яких називають “експертами” і які готові коментувати що завгодно. Заробляти можна надаючи ефір політикам і чиновникам, яким байдуже чи дивляться їх, чи ні. Цей недорогий у виробництві продукт втім має мінімальні рейтинги і тому інфоканали майже вільні від традиційної реклами.

Особисто я вранці, за сніданком, зазвичай дивлюся 112-й саме тому, що там немає, або мінімум реклами.

Сенс завести свій телеканал в Україні є виключно через необхідність певних людей тим чи іншим способом брати участь у політичному процесі. Тому канали належать виключно людям, що конкурують за головну мету політичної діяльності – доступ до бюджету. За традицією цих людей називають олігархами. Останнім часом, через те, що на сході країни система олігархічного відмивання бюджетних грошей дає збій, а самих грошей вже певний час на всіх не вистачає, на телебачення потягнулися і політики.

Вони змушені формувати нові схеми розподілу бюджету між своїми, а отже прикривати і захищати свою долю і своїх людей. В Україні, через масову байдужість населення до політики і обмеженість політичних інструментів, вважається, що це зручно робити за допомогою присутності в ефірі. Великі канали якраз вдало продають політикам віру в те, що перемагає той з них, хто більше сидить в ефірі. Доказів цьому немає, але за умови жорсткої конкуренції за бюджетні гроші, а також через синдром самозванця, який охоплює тих, хто добрався до влади, політики хапаються за всі можливості.

Так, саме тому власником долі в каналі Еспресо днями став екс-прем’єр Арсеній Яценюк. Скоріше за все, в його випадку, це не стільки бажання “повернутися”, скільки спроба підстрахуватися на випадок, якщо політичні і економічні провали останнього часу почнуть списувати на “папередників”, як це вже було не раз.

Щодо Прямого, то думаю, не секрет, що швидкість, з якою він створюється, і спосіб збирання людей з інших каналів, говорять про головну мету власників, ким би вони не були, встигнути розкрутитися до початку ймовірних виборів. Саме через це на повну використовується і час, що витрачається на “будівництво” каналу – його ще немає, але про нього вже говорять.

Зникнути після чергових виборів цей канал може так само швидко, як і виник зараз. Але вже без зайвої уваги.

telegram

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *