«Насильство» – це застосування фізичної сили (або загроза такого застосування) до людини проти її волі. Жодного стосунку до прав і іншим соціально-філософським конструктам насильство не має.
«Право» – це право власності, тобто універсальний набір принципів визначення людьми ексклюзивного користувача рідкісних ресурсів і їх привласнення (апропріації). Право також служить для вирішення можливих конфліктів. Право ніким не створюється і не придумується, воно виникає в процесі людської діяльності і постійно змінюється у відповідності до змін людської діяльності – застарілі норми відмирають, нові – народжуються і поширюються. Ці принципи логічно і несуперечливо виводяться з принципу самоприналежності – власності людей на самих себе (self-ownership). Кожна людина володіє собою, своїм тілом, своїми думками, діями, словами, незалежно від того, що про це думає уряд, що написано в конституції, незалежно від результатів виборів. Це природне право. Власне, це є фундаментальним правом людини, яка живе в суспільстві.
Право (власності) є єдиною альтернативою війні (безпідставного застосування сили для заволодіння ресурсами). Інституціональним видом війни є держава. В державі війна не припиняється ніколи, змінюються лише її форми – в залежності від опору населення порушенню їхніх прав, або від конкуренції за місце у владі. В так званий «мирний» час, на відміну від «гарячої» війни, зброя не застосовується, бо держава завжди позбавляє людей зброї і обмежує їхнє право на самооборону. Тоді як сама держава, люди, які діють від неї, озброєні і їм дозволена самооборона.
«Агресія» – будь-яке порушення права власності. Коли говорять про державу, в більшості випадків йдеться саме про агресію. Насильство і погроза насильством є формами прояву агресії.
Люди і право припускають використання насильства виключно, як дії у відповідь на порушення прав власності конкретного індивіда (агресії проти нього). Людина може захищатися від агресора, застосовуючи силу. Принципи застосування такого насильства передбачають наявність об’єкту, своєчасність та відповідальність за можливе порушення прав (власності) інших людей.
В умовах ринку ви платите старховій компанії внески, а вона, в разі майнової шкоди (внаслідок агресії) відшкодовує збиток вам. Страхова отримує відшкодування з агресора. Вам не доводиться вступати в фізичну / збройну конфронтацію, але відшкодовують вам збиток лише у розмірі страхової суми на підставі угоди.
Навіть відносно права власності на своє тіло можна делегувати «право на насильство» (наприклад, у випадку нездатності або небажання чинити фізичний опір агресору).
У випадку з «державою» важливо пам’ятати, що немає делегування якогось «права» на агресію. В той же час, без агресії неможливо стягувати податки, бо всі податки є агресією проти права власності. Закони (накази агресора), які виправдовують агресію, не передбачають згоди людей на стягування податків. Вони зобов’язані їх сплачувати і не мають права захищатися від агресії держави. Конституція забороняє також референдум з питань податків.
Податки згідно до законів – безумовний платіж, тобто держава нічого за ці гроші не обіцяє. Так звані соціальні послуги, які нав’язує держава, необхідні для забезпечення систематичного стягнення податків і попередження опору людей. Не податки збирають, щоб “надавати послуги”, а “послугами” влада виправдовує систематичне стягнення податків, маскуючи, таким чином, їхній конфіскаційний характер.
Без податків держава втрачає сенс для тих, хто зацікавлений в її існуванні. Кордони виникають як необхідність визначити територію, на якій держава збирає податки.
