Колись давно, наприкінці 90-х, я пробував продавати в Британії послуги української софтверної компанії. Дуже хорошої компанії.
Як і багато інших, я намагався потрапити на різного роду ІТ-виставки, де розробники софту пропонували свої продукти і послуги. Це був дуже цікавий досвід. Щоправда, продавати особливо нічого не вдавалося.
Зазвичай після короткого пояснення, хто я і як мене занесло сюди, співрозмовник запитував “Where is the pub?” і власне розмова продовжувалася вдалині від стендів і миготливих екранів. Під час однієї з таких розмов мій співрозмовник, відставивши пінту Brains, і дивлячись на місце проведення чергового “форуму”, сказав: “Що вони всі тут роблять? Не тут їм усім треба товпитися”. Зробивши ковток, я подивився на нього так, що він зрозумів, що починати доведеться здалеку.
– Вони всі намагаються продати свої розробки для різних галузей промисловості, для різних сфер діяльності тощо, і для цього збираються в одному місці з тими, хто робить те ж саме. Конкуренти виявляють інтерес, іншим же просто наплювати на те, чим ви зайняті. І всі чекають, що замовники прийдуть до них самі, – пояснював мій співрозмовник, програміст із Лондона.
Я ледь розбирав його лондонську англійську, бо вже звик до валійського звучання. Здалеку я, напевно, мав вигляд глухого, який намагається прочитати текст по губах.
– Ось твої замовники, вони кому продають свої рішення?, – злегка хитнувши келихом у мій бік, запитав він.
– Ну, наприклад, авіакомпаніям, – згадав я початок рекламної брошури, яку вивчав ще в літаку.
– От, і треба тобі йти не на виставку програмістів, а на виставку авіаперевізників. Купувати там стенд, і працювати, будучи оточеним потенційними замовниками, – закруглив він свою доктрину, поставивши келих на стіл.
Ми взяли ще по пінті Directors, але до професійних тем уже не поверталися, заглибившись в обговорення нещодавнього концерту R.E.M., на якому мені пощастило побувати у Кардіффі. На розігріві, до речі, виступали The Cranberries.
До чого я все це пишу? А до того, що знову десь читав про чергову “Школу журналістики” від популярних видань. Коли це читаю, згадую ту розмову в пабі. Хочеш бути успішним журналістом, тримайся подалі від таких самих як ти. Особливо, від тих, хто вже чогось досяг. Ідіть до тих, кому ви потрібні, про кого збираєтеся писати і спілкуйтеся з ними, вивчайте, що хвилює їх, а не своїх колег чи конкурентів. Пориньте в основи сучасних доктрин економіки, познайомтеся з тим, як з’явилося і куди рухається людське суспільство. Що таке держава і кому та навіщо вона потрібна. Постарайтеся дізнатися нове, а не з’їсти вже переварене іншими. І займіться іноземними мовами.
